водити — ВО|ДИТИ (132), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1.Водить, идти во главе: ѡ(т)иде ѡ(т)тоудоу вод˫а съ собою и два оученика прп(д)бнаго (ἄγων) ЖФСт XII, 129 об.; изведе люд изъ ѥюпта. и по семь водѩше въ поустыни лѣ(т) •м҃• КН 1280, 568г; слѣпъ слѣпа водѩ оба в ровъ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
водити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
водити ся — водит ся, Ол. Діятися. Што ся водит? … Словник лемківскої говірки
воєводити — джу, диш, недок., заст. Бути, служити воєводою. || Керувати, управляти військом, битвою … Український тлумачний словник
воєводити — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
отъводити — ОТЪВО|ДИТИ (28), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1.Уводить: ˫Ако въсхыща˫а или скрыва˫а. чюжѹ рабѹ блѹдницю сущу ни ˫ако ѹкрада˫а рабы и ѿводѧ. ни ˫ако же тать не казнитсѧ. КР 1284, 257а; Встанѣте идѣмъ ѿсюду слышасте сп҃са гл҃ща. не паче ли что тогда сущи(х)… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
водить — вожу, укр. водити, др. русск., ст. слав. водити ἄγειν (Супр.), болг. водя вожу , сербохорв. во̀дити, словен. voditi, чеш. voditi, слвц. voditi, польск. wodzic. Связано чередованием с веду, вести. Родственно лит. vadyti, yadaũ, лтш. vadît, vadu … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
поповодити — воджу/, во/диш, док., перех., розм. 1) Водити багато разів; водити тривалий час. 2) Приховуючи справжній стан справи або наміри, дурити кого небудь тривалий час … Український тлумачний словник
супроводжувати — 1) (кого що іти, їхати разом з ким / чим н. як супутник / охорона тощо), супроводити, провадити, проводити, провести, проводжати, доводити, довести (доправляти до певного місця); водити, ходити (з ким по різних місцях, показуючи щось);… … Словник синонімів української мови
виводити — дієслово доконаного виду змусити когось довго ходити виводити 1 дієслово недоконаного виду спрямовувати; робити висновок; усувати; зображати тощо виводити 2 дієслово недоконаного виду довго водити … Орфографічний словник української мови
